УДК 614.2:617.7–001.4:355.72

Жупан Б. Б.

Інформація про автора:
Національний військово-медичний клінічний центр «ГВКГ», м. Київ, Україна

Резюме. У статті наведено аналіз структури ушкоджень органа зору у військовослужбовців в умовах антитерористичної операції. Проведено поглиблений аналіз організаційних, діагностичних та лікувальних заходів спеціалізованої офтальмологічної допомоги на етапах медичної евакуації. Висунуто пропозиції щодо об’єму надання медичної допомоги на етапах медичної евакуації та інших заходів у вдосконаленні медичного забезпечення поранених.

Ключові слова: орган зору, пошкодження, антитерористична операція.

Вступ

Збереження очей і зору військовослужбовців – надзвичайно важливе завдання. Хоча ділянка очей невелика й не перевищує 0,1 % загальної поверхні тіла людини, травми ока становлять 6 % від усіх випадків поранень у бойових умовах [1].

За даними наукових літературних джерел [2, 3], під час надання спеціалізованої офтальмологічної допомоги (СОД) найбільш пріоритетне значення має відкрита травма ока (ВТО). Разом із цим украй тяжка ВТО і закрита травма ока (ЗТО) в літературі представлені менш широко, хоча на них припадає близько половини ушкоджень органа зору.

Так, за даними деяких авторів [4, 5], руйнування очного яблука (РОЯ) становить досить високий відсоток у структурі ВТО, зокрема серед поранених в Афганістані – до 10,4 %, на Північному Кавказі – до 9,5 %. Проте до теперішнього часу питання про місце проведення остаточної спеціалізованої діагностики, про прийняття рішення щодо хірургічного лікування згаданих ушкоджень, а також про терміни косметичного протезування остаточно не вирішені. При цьому РОЯ як класифікаційна категорія досі не визначена в сучасній Міжнародній класифікації ВТО (ISOТ).

УДК 615.273+615.038

Головач І. Ю.

Інформація про автора:
Клінічна лікарня «Феофанія» Державного управління справами, м. Київ, Україна

Резюме. Біологічно подібні лікарські засоби (біосиміляри) стали реальністю в Європейському Союзі, Сполучених Штатах Америки та інших країнах, зокрема в Україні. Незважаючи на встановлений законодавчий шлях впровадження біосимілярів в Європейському Союзі з 2005 року, посилення контролю за їх розробкою та ліцензуванням, багато клініцистів неохоче розглядають біосиміляри як варіант лікування для пацієнтів. Основні проблеми, що виникають у зв’язку з біоаналоговими препаратами, пов’язані з їх фармакологічною якістю, безпекою (особливо імуногенністю), ефективністю (зокрема в екстраполятивних показниках) та взаємозамінністю. Чітке розуміння наукових принципів біологічноаналогічної концепції та доступу до об’єктивної інформації про ліцензовані біосиміляри є важливим для лікарів відносно прийняття інформованих і зважених рішень щодо лікування пацієнтів. У цій статті розглянуто питання можливості застосування біосимілярів низькомолекулярних гепаринів у клінічній практиці. Наведені дані щодо біоеквівалентності та взаємозамінності біоаналогового препарату еноксапарину натрію «Фленокс» до оригінального препарату «Клексан». Якість еноксапарину натрію «Фленокс» регулюється вимогами власної специфікації та відповідає фармакопейним вимогам. Клінічні випробування підтвердили високу ефективність та безпеку застосування цього препарату.

Ключові слова: біосиміляри, оригінальний препарат, взаємозамінність, біоеквівалентність, низькомолекулярні гепарини, Фленокс.