Ukrainian Armenian Azerbaijani Basque Belarusian Bulgarian Chinese (Simplified) Chinese (Traditional) Croatian Czech Danish Dutch English Estonian Filipino Finnish French Galician Georgian German Greek Haitian Creole Hebrew Hindi Hungarian Indonesian Irish Italian Japanese Latvian Lithuanian Macedonian Malay Maltese Norwegian Persian Polish Portuguese Romanian Russian Serbian Slovak Slovenian Spanish Swahili Swedish Thai Turkish Vietnamese Welsh Yiddish

 

Самойлов А. Л., Алєксєєв-Таскін А. А.

Інформація про авторів:
Миколаївський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Миколаївської обласної ради, м. Миколаїв, Україна


Під час організації та надання екстреної (швидкої) медичної до помоги (ЕМД) вкрай важливе значення має оперативність. Першим з усієї системи екстреної медичної допомоги, з ким спілкується або нент (пацієнт), є диспетчер виклику ЕМД, а головною чинною лан кою – бригада ЕМД.

Із вищевикладеного чітко випливає, що в процесі формування єди ної системи надання ЕМД першочерговим є питання створення дис петчерської служби, тому що саме вона є «нервовою системою» служ би, яка задає їй ритм роботи та визначає синхронність і злагодженість усіх її складових. Безумовно, диспетчерська служба існує в усіх систе мах, де передбачається контроль, облік за діями (наприклад, у Націо нальній поліції, Державній службі з надзвичайних ситуацій тощо).

Поняття «диспетчеризація» є об’єктом наукових досліджень. Від повідно до одного з тлумачень цього терміна, диспетчеризація (з англ. dispatch – «швидко виконувати») – процес відправки ресурсу, централізованого оперативного контролю та дистанційного керуван ня з використанням оперативного передання інформації між об’єк ами диспетчеризації та пунктом управління.

 

З медичної точки зору мету диспетчеризації можна сформулюва и так: спланувати черговість виконання завдань, визначити для них час і ресурси найбільш оптимальним способом з урахуванням кри еріїв, пріоритетів і обмежень. Відповідно, дисципліна диспетчериза ції – це правила формування черги готових до виконання завдань, відповідно до яких формується ця черга (список). Для медичної дис петчеризації найбільш доцільно використовувати дві теорії функціо нування служби:

1. Безпріоритетне обслуговування – вибір завдань здійснюється в деякому заздалегідь встановленому порядку без урахування їх від носної важливості та часу обслуговування.

2. Пріоритетне обслуговування – окремим завданням надається переважне право отримати статус «виконання».

Основними дисциплінами диспетчеризації є:

1. FCFS (First Come First Served – «першим прийшов, першим обслужений») – припускає, що завдання обслуговуються «в порядку черги», тобто в порядку їх появи.

2. SJN (Shortest Job Next) – наступним виконується найважливіше завдання та вимагає, щоб для нього була визначена оцінка в потребах.

3. SRT (Shortest Remaining Time) – наступним виконуватиметься завдання, якому залишилося найменше виконуватися на процесорі.

4. RR – припускає, що кожне завдання отримує процесорний час порціями або, як кажуть, квантами часу (time slice).

Повертаючись до медичної диспетчеризації, найбільш доцільно розглядати 1 та 2 пункти.

Таким чином, відповідно до зазначеного вище, об’єктами диспетчеризації в системі екстреної медичної допомоги є: абонент (хворий/постраждалий), диспетчер з прийому викликів, диспетчер напрямку та бригада екстреної медичної допомоги (рисунок 1).

n26s1 fig1

Диспетчерська функція реалізується шляхом послідовного виконання таких кроків: прийом виклику, визначення бригади ЕМД (диспетчеризація) та післядиспетчерська підтримка (постдиспетчеризація) (рисунок 2).

n26s1 fig2

У загальному розумінні серед функцій диспетчерської служби можна виокремити такі:
– оперативна координація виробничої діяльності господарських підрозділів; організація та участь у розробці оперативних планів, доведення до виконавців розпоряджень керівників і головних спеціалістів; розробка рішень з поточних господарських питань, надання бригадам працівників організаційної та технічної допомоги, забезпечення швидкого зв’язку керівництва господарства з виробничими підрозділами, керування роботою всіх транспортних і технічних засобів обслуговування та постачання, маневрування матеріально-технічними ресурсами та робочою силою;
– контрольно-облікова робота: оперативний контроль виконання розпоряджень, облік виконання робіт, стану та завантаження машинного парку;
– організація внутрішньогосподарської виробничої інформації: збір, обробка, узагальнення та накопичення первинних зведень, аналіз і оцінювання ситуації, повідомлення керівникам і головним спеціалістам про стан виробництва, передання необхідної інформації господарським підрозділам, організація диспетчерських нарад.

Диспетчер з прийому викликів виконує такі функції (рисунок 3):

1. Прийом викликів.

2. Визначення головної скарги.

3. Кодування скарги.

4. Післядиспетчерська підтримка.

Відповідно, функції диспетчера напрямку можна сформулювати таким чином (рисунок 4):

1. Прийом коду головної скарги.

2. Визначення ресурсу (відповідної бригади ЕМД).

3. Передання інформації бригаді ЕМД.

4. Післядиспетчерська підтримка бригади ЕМД.

Відповідним чином етапи реалізації диспетчерської функції можна логічно зіставити з уніфікованим алгоритмом диспетчеризації. Логічна схема цього процесу зображена на рисунку 5.

n26s1 fig3-4

n26s1 fig5

На практиці алгоритм дій диспетчерів має такий вигляд. Телефонний дзвінок за номером «103» надходить до диспетчера з прийому викликів. Диспетчер отримує від абонента (пацієнта) інформацію, формулює інформацію про місце події, характер захворювання та особливості стану потерпілого, визначає адекватний стан хворого (постраждалого), режим і рівень реагування відповідної бригади ЕМД, в автоматичному режимі передає інформацію диспетчеру напрямку. За необхідності надає абоненту поради щодо надання домедичної допомоги відповідно до вимог уніфікованих локальних протоколів.

Диспетчер напрямку спрямовує відповідну бригаду ЕМД і визначає заклад охорони здоров’я, до якого бригада ЕМД перевозитиме пацієнта в невідкладному стані, у разі потреби здійснює інформаційний супровід надання допомоги.

Основні складові частини протоколу медичної диспетчеризації поділяються на такі фази диспетчеризації:
– первинне опитування (ПО);
– ключові питання (КП);
– післядиспетчерська підтримка (ПДП);
– завершення виклику (ЗВ).

Первинне опитування – запитання диспетчера з прийому викликів, які ставляться абонентові на початку розмови. За допомогою цих запитань диспетчер отримує інформацію щодо таких аспектів: де хворий/потерпілий, що сталося з хворим/потерпілим, як це сталося з хворим/потерпілим, хто перебуває в невідкладному стані, коли це сталося з хворим/потерпілим. Під час ПО диспетчер з прийому викликів визначає головну скаргу (перша складова коду).

Ключові питання – питання диспетчера з прийому викликів до абонента, на основі яких відбувається уточнення стану хворого/постраждалого. Ця фаза дає можливість визначити конкретну ознаку головної скарги та рівень і режим реагування. На основі КП визначається друга та третя складова коду та, як наслідок, формується код головної скарги в цілому. Одразу після формування коду він в автоматичному режимі спрямовується диспетчером з прийому викликів до диспетчера напрямку.

Післядиспетчерська підтримка здійснюється після відправлення інформації про виклик, зокрема й повного коду головної скарги, до диспетчера напрямку. Складовими ПДП є: надання диспетчером з прийому викликів інструкцій абоненту з домедичної допомоги хворому/ постраждалому, який перебуває в критичному стані (серцево-легенева реанімація, зупинка артеріальної кровотечі, відновлення прохідності дихальних шляхів, протишокове положення тощо), іншої інформації, необхідної для абонента, хворого/постраждалого відповідно до конкретної головної скарги та обставин її виникнення, інструкції абоненту щодо зустрічі бригади екстреної медичної допомоги та забезпечення її безпечної роботи. Післядиспетчерська підтримка здійснюється до того моменту, коли диспетчер з прийому викликів впевнений, що у хворого/постраждалого немає загрози для життя.

Завершення виклику – здійснюється після надання ПДП абоненту/хворому/постраждалому та завершення телефонної розмови. Одразу після цього диспетчер з прийому викликів проводить повний аналіз адекватності стану хворого/постраждалого та виконаних дій щодо звернення абонента.

Підсумовуючи вищевказане та аналізуючи поняття диспетчеризації з наукової точки зору, слід зазначити, що окреслені нами позиції дуже стисло описують суть диспетчеризації. Слід розуміти, що диспетчеризація є невід’ємним компонентом високотехнологічних, багаторівневих систем управління, до яких належить система екстреної медичної допомоги.

Таким чином, одним із ключових моментів у роботі Миколаївського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Миколаївської обласної ради є реалізація проекту «Створення єдиних регіональних оперативно-диспетчерських служб з використанням сучасних GРS-технологій для зменшення часу прибуття бригад швидкої медичної допомоги до пацієнта» та введення в дію єдиної оперативно-диспетчерської служби (ОДС).

Так, для реалізації проекту «Створення єдиних регіональних оперативно-диспетчерських служб з використанням сучасних GРS-технологій для зменшення часу прибуття бригад швидкої медичної допомоги до пацієнта», згідно зі Стратегією регіонального розвитку Миколаївської області на період до 2020 року та п. 8 «Плану реалізації першого етапу стратегії розвитку Миколаївської області на період 2015–2017 роки», було заплановано виконання проекту «Технічне переоснащення оперативно-диспетчерської служби центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Миколаївської області та підключення оперативно-диспетчерської служби до телекомунікаційної мережі загального користування м. Миколаєва».

З метою реалізації заходів та введення в дію національного проекту «Вчасна допомога» на території Миколаївської області для оперативно-диспетчерської служби виділено приміщення загальною площею 151 м2, на базі відділення № 1 Станції швидкої медичної допомоги м. Миколаєва, та у 2013 році були вирішені питання щодо забезпечення гарантованого електроживлення для серверної кімнати та робочих місць диспетчерів; встановлені та впроваджені охолоджувальні системи; виконані роботи з будівництва каналів зв’язку для з’єднання в телефонну мережу та передачі даних.

Зазначений проект реалізований за рахунок коштів державного фонду регіонального розвитку на 2016 рік і коштів місцевих бюджетів.

Бюджет проекту становив 8250 грн, з яких 6093,246 грн – кошти державного фонду регіонального розвитку (постанова КМУ від 18.03.2015 р. № 196 (зі змінами)) та 2156,754 грн – кошти місцевих бюджетів.

За результатами проведення тендерної процедури досягнуто суттєвої економії бюджетних коштів, і загальна фактична вартість створення ОДС становить 7343,10 грн, з яких 5406,90 грн – кошти державного фонду регіонального розвитку, та 1936,20 грн – кошти місцевих бюджетів.

Оперативно-диспетчерська служба містить вузол ОДС, підключений до телекомунікаційної мережі загального користування. Обробка даних здійснюється в локально-обчислювальній мережі з дотриманням вітчизняного законодавства та відповідно до міжнародних стандартів (фото 1).

n26s1 fig6

Для гарантування зв’язку з бригадами екстреної (швидкої) медичної допомоги на завданнях, а також для безпосереднього зв’язку з цими бригадами в пунктах постійного базування бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги проектом передбачено послуги двох операторів мобільного зв’язку та двокарткові смартфони (із можливістю прийому-передачі голосу, даних, відео та зображень) – як найбільш економний варіант на початковій фазі упровадження системи екстреної медичної допомоги.

Ще однією важливою складовою створення (технічного переоснащення) ОДС центру екстреної медичної допомоги, яка передбачається проектом, є використання можливостей глобальної системи позиціонування (GPS/GSM), обладнання транспортних засобів екстреної (швидкої) медичної допомоги GPS/GSM-трекерами (пристроями прийому-передачі даних супутникової навігації, моніторингу місцезнаходження і стану цих транспортних засобів та управління ними), розміщення всіх даних навігації, моніторингу, управління бригадами екстреної (швидкої) медичної допомоги на сервері ОДС центру екстреної медичної допомоги.

До складу апаратно-програмного комплексу ОДС входять також автоматизовані робочі місця диспетчерів з прийому екстрених викликів «103» (7 робочих місць) та диспетчерів напрямку (11 робочих місць) (фото 2).

n26s1 fig7

Із 29.12.2016 р. оперативно-диспетчерську службу було підключено до роботи в тестовому режимі.

Протягом січня–березня 2017 року проводились навчання персоналу оперативно-диспетчерської служби, із 20.04.2017 р. ОДС було повністю введено в роботу на всій території області.

Оснащеність ОДС дає можливість обслуговувати за добу приблизно 1000 викликів і забезпечити стабільну роботу під час пікових навантажень до 1500 викликів цілодобово (епідемії, надзвичайні ситуації тощо).

Середня тривалість прийому одного виклику становить до 40 секунд, виїзд бригад з місць базування – до 60–80 секунд.

Наразі ОДС, використовуючи телекомунікаційні мережі, програмні, технічні та транспортні засоби, у цілодобовому режимі забезпечує:
– оперативне та гарантоване прийняття й обробку виклику, визначення його місцезнаходження;
– спрямування бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги на виконання виклику, оперативне та гарантоване передання інформації про виклик бригаді, моніторинг дій бригади, визначення місцезнаходження бригади з метою зменшення часу прибуття;
– оперативне отримання даних про пацієнта, консультативної та довідкової інформації для лікаря (або фельдшера) бригади на догоспітальному етапі обслуговування пацієнта;
– визначення закладу охорони здоров’я для госпіталізації пацієнта, координацію дій із закладами охорони здоров’я для його госпіталізації та оперативне передання лікувальним закладам інформації про стан пацієнта;
– оперативність оновлення інформаційного забезпечення для реалізації оптимального управління технологічним процесом та моніторинг надання екстреної медичної допомоги;
– супроводження виклику до його завершення (госпіталізація пацієнта чи надання відповідної допомоги за місцезнаходженням пацієнта);
– співпрацю з екстреними службами Управління МВС України, Управління ДСНС України, Управління Національної Поліції України та іншими учасниками ліквідації екстрених і надзвичайних ситуацій.

Крім покращення статистики часу доїзду бригад ЕМД, додатковим реальним наслідком впровадження проекту створення ОДС є досягнення сталого зменшення загальної кількості викликів. Аналіз роботи ОДС свідчить, що протягом червня–листопада 2017 року середньомісячна кількість викликів приблизно на 20 % зменшилась від аналогічного періоду 2016 року, що в загальному знизило навантаження на працівників Миколаївського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф як у місті, так і на території області.

Водночас досягнуто суттєвої економії паливно-мастильних матеріалів (ПММ) під час виконання функцій Миколаївського обласного центру бригадами ЕМД. Робота ОДС та встановлене GPS-обладнання дозволяє здійснювати ефективний контроль за переміщеннями спеціальних автомобілів ЕМД.

Аналіз динаміки витрат ПММ протягом десяти місяців 2017 року дозволяє зробити прогноз щодо фактичного використання ПММ у поточному періоді, який приблизно становитиме 560–570 тис. л ПММ, що на 55 тис. л менше.

Таким чином, витрати ПММ знизились приблизно на 10 % порівняно з минулими роками роботи Миколаївського обласного центру ЕМД, що дозволяє використовувати вивільнені кошти на інші нагальні для нього видатки. Таким чином, створення ОДС – це перший, але дуже важливий та вкрай необхідний для регіонів крок у реорганізації вітчизняної медицини.

Другий крок – розширення мережі пунктів постійного базування одночасно зі збільшенням кількості бригад ЕМД та створення й оснащення відділень невідкладної медичної допомоги на базі наявних лікарень як у місті, так і в межах області.

Третій крок – поява у складах бригад ЕМД парамедиків. Парамедик (нині це фельдшер з медицини невідкладних станів) – перший медичний фахівець на місці ДТП, травми або іншого екстреного медичного інциденту. Також важливим є навчання водіїв бригад ЕМД, які мають бути повноцінними членами медичної команди («західний» відповідник водія – екстрений медичний технік).

Четвертий крок – створення мережі багатопрофільних медичних округів з майданчиками для медичної авіації (зокрема гелікоптерів), які доставлятимуть хворих і постраждалих з віддалених районів Миколаївської області.

Стаття надійшла в редакцію 27.11.2017 р.


logo on blue
ТОВ "Професійні видання Східна Європа" Екстрена медицина: від науки до практики
emergency.in.ua © 2012 - 2019. Всі права захищені
Яндекс.Метрика
vk
facebook

 

Joomla inotur