Ukrainian Armenian Azerbaijani Basque Belarusian Bulgarian Chinese (Simplified) Chinese (Traditional) Croatian Czech Danish Dutch English Estonian Filipino Finnish French Galician Georgian German Greek Haitian Creole Hebrew Hindi Hungarian Indonesian Irish Italian Japanese Latvian Lithuanian Macedonian Malay Maltese Norwegian Persian Polish Portuguese Romanian Russian Serbian Slovak Slovenian Spanish Swahili Swedish Thai Turkish Vietnamese Welsh Yiddish

УДК 614.883

Куц О. С., Ревуха В. Д., Городь Я. В., Кондратюк Х. Я.

Інформація про авторів:
КЗ «Волинський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», м. Луцьк, Україна


Резюме. Будь-який критичний стан передбачає порушення вітальних функцій і необхідність їх штучного заміщення, що, своєю чергою, зумовлює високі ризики при транспортуванні пацієнтів, особливо на великі відстані. Усі ризики поділяють на 4 категорії: пацієнтасоційовані, технікоасоційовані, персоналасоційовані (людський фактор) та організаційні. Необхідно вміти правильно організувати перевезення таких пацієнтів для мінімізування впливу на їхній загальний стан. У статті проаналізовано досвід тривалих міжгоспітальних перевезень пацієнтів у критичних станах КЗ «Волинський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф».

Ключові слова: критичні стани, міжгоспітальне транспортування, інтенсивна терапія.


АКТУАЛЬНІСТЬ

Транспортування хворих у тяжкому стані – складна процедура, яка все частіше використовується в клінічній практиці. Нині вона трансформується з простого «перевезення» у високотехнологічний процес, який дозволяє наблизити спеціалізовану допомогу до пацієнта. Транспортування має бути науково продуманим і обґрунтованим, вдаватись до такої процедури потрібно, зважаючи на передові теоретичні й практичні знання, зокрема й на нові інноваційні технології. Рішення про транспортування пацієнта в критичному стані повинно бути прийнято на основі вивчення позитивних чинників і потенційного ризику цього заходу. Усі ризики поділяють на 4 категорії: пацієнтасоційовані, технікоасоційовані, персоналасоційовані (людський фактор) та організаційні [2]. Транспортування з однієї лікарні в іншу необхідне в тих випадках, коли потрібні людські, діагностичні й лікувальні ресурси, яких немає в першій лікарні.

 

МЕТА

Мета дослідження – дослідити важливість спеціалізованої допомоги під час транспортування пацієнтів у критичних станах.

 

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Під час дослідження проведено аналіз виїзних карт бригад екстреної медичної допомоги (ЕМД) (форма № 110/0) за 2016–2017 рр., вивчені причини транспортування пацієнтів на третинний рівень, зміни загального стану хворих протягом усього часу перевезення й на момент приїзду.

 

РЕЗУЛЬТАТИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

Для безпечності перевезень на великі відстані необхідно виконати дві основні умови: мати висококваліфіковану бригаду, яка проводитиме основний та постійний моніторинг пацієнта під час транспортування з одного медичного закладу в інший, та оснащений для цього автомобіль швидкої допомоги.

Транспортування пацієнтів на великі відстані здійснюють переважно лікарські загальнопрофільні бригади ЕМД. До їхнього складу входять лікар медицини невідкладних станів будь-якої кваліфікаційної категорії, фельдшер медицини невідкладних станів І або вищої кваліфікаційної категорії та 1 або 2 водії автотранспортних засобів (залежить від відстані запланованого перевезення). Альтернативний варіант – фельдшерські бригади (два фельдшери І або вищої кваліфікаційної категорії).

Залежно від термінів виконання, перевезення поділяють на ургентні та планові. Це зумовлює і формування бригади, яке залежить від того, коли було сплановане транспортування. Адже для ургентного перевезення бригада ЕМД знімається з лінії, а в разі запланованого відбувається повне формування складу бригади.

Згідно з класифікацією ДСТУ 7032:2009 [1], є декілька типів санітарних автомобілів:

– тип А: автомобіль швидкої медичної допомоги для транспортування пацієнта (type A: patient transport ambulance) – призначений для транспортування пацієнтів, стан яких не передбачає змін, що можуть призвести до переходу в стан екстрених пацієнтів;

– тип В: автомобіль екстреної швидкої медичної допомоги (type B: emergency ambulance) – призначений для транспортування, здійснення основного медичного догляду та нагляду за пацієнтами;

– тип С: реанімобіль (type С: mobile intensive care unit) – призначений для транспортування, здійснення ускладненого догляду й нагляду за пацієнтами.

Відповідно до наведеного вище, можна дійти висновку, що транспортування тяжких хворих здійснюється саме автомобілем типу С – реанімобілем, який комплектується залежно від стану хворого, його діагнозу та відстані перевезення.

Згідно з ДСТУ 7032:2009, усі автомобілі ЕМД типу С укомплектовані таким медичним обладнанням:

1. Обладнання для перенесення пацієнта:
1.1. Головні ноші/шасі.
1.2. Приймальний пристрій для медичних нош.
1.3. Вакуумний матрац.
1.4. Простирадло для перенесення або матрац для транспортування.

2. Типи обладнання для іммобілізації:
2.1. Пристрій іммобілізації, набір для переломів.
2.2. Шийний та верхньоспинний пристрій іммобілізації. Шийнокомірцевий набір.
2.3. Шийний та верхньоспинний пристрій для розширеної іммобілізації. Пристрої для звільнення (витягання) або короткі спинні дошки.

3. Типи вентиляційного/респіраційного обладнання:
3.1. Стаціонарний кисень. Мінімум 2000 л (за нормальної температури та тиску), вимірювач витрат рідини з максимальною здатністю не менше ніж 15 л/хв і з регулюючим клапаном.
3.2. Портативний кисень. Мінімум 400 л (за нормальної температури та тиску), вимірювач витрат рідини з максимальною здатністю не менше ніж 15 л/хв і з регулюючим клапаном.
3.3. Засоби оживлення з масками, дихальними трубками для осіб різного віку.
3.4. Стаціонарний неручний прилад всмоктування з мінімальним тиском в –65 кПа з мінімальним об’ємом в 1 л.
3.5. Ручний портативний прилад всмоктування.

4. Типи діагностичного обладнання:
4.1. Ручний BP монітор. Розмір манжети: 10–66 см.
4.2. Оксиметр.
4.3. Стетоскоп.
4.4. Термометр. Мінімальний діапазон від 28 до 42 ºС.
4.5. Пристрій для вимірювання глюкози в крові.
4.6. Діагностична лампа.

5. Типи інфузійних матеріалів та обладнання:
5.1. Розчини для вливання, 4 л.
5.2. Обладнання для ін’єкцій та вливань, 2 набори.
5.3. Система вливання, яка дозволяє використовувати рідину, підігріту до 37 ± 2 ºС.
5.4. Дві установки для вливання.
5.5. Пристрій для вливання під тиском.

6. Типи обладнання для пацієнтів, стан яких загрожує життю:
6.1. Дефібрилятор з ритмом та записувачем показників пацієнта.
6.2. Кардіомонітор.
6.3. Зовнішній електричний стимулятор серця.
6.4. Портативна сучасна система оживлення.
6.5. Складові портативної системи догляду за диханням.
6.6. Обладнання для інтубації.
6.7. Пульверизатор.
6.8. Набір для дренажування грудної клітки.
6.9. 2 PEEP клапани, регульований або статичний.

7. Перев’язувальні матеріали та засоби догляду.

8. Особисті засоби захисту.

9. Засоби для порятунку та захисту:
9.1. Матеріали для очищення та дезінфекції.
9.2. Набір інструментів для подання світлового аварійного сигналу.
9.3. Інструмент для розрізання ременів крісла.
9.4. Попереджувальний трикутник/попереджувальні лампи.
9.5. Прожектор.
9.6. Вогнегасник.

Особливу увагу також приділяють мікроклімату в салоні реанімобіля, який контролюється додатковими системами опалення залежно від пори року та природних умов для комфортного перебування пацієнта під час транспортування.

Під час опрацювання виїзних карт (форма № 110/0) виявлено, що протягом 2016 року на третинний рівень надання медичної допомоги було проведено 1350 транспортувань пацієнтів, серед яких в лікувально-профілактичні заклади (ЛПЗ) Волинської області з районних центральних лікарень – 1241 (91,92 %), ЛПЗ м. Києва – 63 (4,67 %), ЛПЗ інших обласних центрів (Рівне, Львів, Житомир, Черкаси, Хмельницький, Вінниця) – 38 (2,81 %). Також були виконані 8 міжнародних перевезень (0,6 %), 3 – у Білорусь, 4 – у Польщу, 1 перевезення в Угорщину.

За 2017 рік на третинний рівень надання медичної допомоги було здійснено 1192 транспортування пацієнтів, серед яких у лікувально-профілактичні заклади Волинської області з районних центральних лікарень – 1133 (95,05 %), ЛПЗ м. Києва – 42 (3,52 %), ЛПЗ інших обласних центрів (Ужгород, Львів, Харків, Суми, Хмельницький, Вінниця) – 16 (1,34 %). Також було виконане 1 міжнародне перевезення (0,09 %) в Польщу (м. Варшава).

Усі дані наведені в таблиці 1.

 

Таблиця 1. Міжгоспітальні перевезення за 2016–2017 рр.

 
 Перевезення  2016   2017 
 Кількість перевезень  Відсоток від загальної кількості  Кількість перевезень  Відсоток від загальної кількості
 Лікувально-профілактичні заклади Волинської області  1241  91,92 %  1133  95,05 %
 Лікувально-профілактичні заклади Києва  63  4,67 %  41  3,52 %
 Лікувально-профілактичні заклади інших обласних центрів  38  2,81 %  16  1,34 %
 Міжнародні перевезення  8  0,6 %  1  0,09 %

 

КЗ «Волинський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» у своєму складі містить 72 бригади ЕМД, серед яких 54 – фельдшерські та 18 – лікарських. Досліджуючи розподіл перевезень відносно складу бригади, можна дійти висновків, що для транспортувань критичних хворих до ЛПЗ Києва, інших обласних центрів України і за кордон 100 % використовувались лікарські бригади ЕМД. Під час транспортування на третинний рівень надання медичної допомоги в ЛПЗ Волинської області у 2016 році лікарські та фельдшерські бригади ЕМД застосовувалися 396 (31,91 %) та 845 (68,09 %) разів відповідно (рисунок 1), у 2017 році – 399 (35,28 %) та 732 (64,72 %) разів (рисунок 2).

n26s6 fig1

n26s6 fig2

Розподіл причин перевезень за нозологічними формами (рисунок 3):
– кардіологія – 26,25 %;
– педіатрія, зокрема й неонатологія – 24,58 %;
– інфекція – 13,75 %;
– травматизм – 10,83 %;
– неврологія – 10,41 %;
– судинна патологія – 4,58 %;
– інші причини – 9,6 %.

n26s6 fig3 

До статистики входять і перевезення дітей у періоди новонародженості та грудного віку на лікування в Національну дитячу спеціалізовану лікарню «ОХМАТДИТ» МОЗ України та в Інститут серця МОЗ України. Пацієнтів дорослого віку, відповідно, перевозили в Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М. М. Амосова НАМН України, Інститут серця МОЗ України, Інститут нейрохірургії ім. акад. А. П. Ромоданова НАМН України, Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова, Центр термічної травми та пластичної хірургії, Національний інститут раку, Закарпатську обласну клінічну лікарню ім. А. Новака (м. Ужгород), Київську дитячу клінічну лікарню № 7, Одеський обласний онкологічний диспансер.

Для прикладу наведемо опис клінічного випадку міжнародного перевезення загальнопрофільною бригадою з м. Варшава (Польща) в м. Лиман Одеської області (Україна).

Хворий Д., 23 роки, перебував протягом 5 місяців на стаціонарному лікуванні в Інституті онкології ім. Склодовської-Кюрі у Варшаві (Польща) у клініці новоутворень легень та грудної клітки. Йому був поставлений діагноз: плоскоклітинний рак середостіння, IV стадія, IV клінічна група. На вимогу родичів пацієнт був виписаний додому для продовження симптоматичного паліативного лікування за місцем проживання. 12 жовтня 2017 року загальнопрофільна бригада в складі лікаря медицини невідкладних станів, фельдшера медицини невідкладних станів і двох водіїв виїхала до Варшави для транспортування цього пацієнта. Під час приїзду на місце загальний стан пацієнта був стабільно тяжкий. Він скаржився на задишку в спокої, періодичний біль у грудній клітці та у всьому тілі, нудоту, загальну слабкість. Об’єктивно показники вітальних функцій (артеріальний тиск, пульс) були в межах норми. Сатурація кисню крові виявилась зниженою (SaO2 = 90 %), тому протягом транспортування хворий перебував під постійною подачею 50-відсоткового кисню зі швидкістю 6–7 л/хв через лицеву маску. Для забезпечення постійного знеболення здійснювалась внутрішньовенна інфузія 1 % розчину морфіну гідрохлориду через інфузомат швидкістю 2 мл/год. Протягом транспортування стан пацієнта лишався стабільно тяжким. 13 жовтня 2017 року пацієнт був успішно доставлений в КУ «Лиманська центральна районна лікарня» Одеської області. Відстань перевезення становила 1300 км, транспортування тривало 19 годин.

 

ВИСНОВКИ

Протягом 2016–2017 рр. персоналом КЗ «Волинський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» було здійснено 2542 міжгоспітальних транспортувань хворих у критичних станах на великі відстані. На основі огляду отриманих даних можна дійти висновків, що нині у КЗ «Волинський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» є достатнє кадрове, технічне й медичне забезпечення для успішних перевезень. Проте слід зазначити, що для виконання таких транспортувань необхідні регулярні тренування кадрового складу щодо можливих критичних випадків, постійна перевірка технічного стану апаратури санітарного автомобіля та проведення рутинного аудиту. Такий підхід до організації забезпечить підвищення якості та безпеки транспортування пацієнтів у критичних станах.



Kuts O. S., Head Physician
Revukha V. D., Deputy Chief Physician for Treatment
Horod Ya. V., Head of Lutsk City Department no. 1
Kondratiuk Kh. Ya., Doctor of Medicine of Emergency Conditions of Lutsk City Department no. 2
Volyn Regional Center of Emergency Medical Care and Disaster Medicine, Lutsk, Ukraine

Lasting inter-hospital transport experience of emergency patients

SUMMARY. Any emergency condition includes vital functions interruption and their consequent revival, that causes high risk during patient transportation, especially on the far distance. All the risks are divided into 4 categories: patient-associated, equipment-associated, personnel-associated (human factor) and organizational. The process of emergency patients transporting must be carefully organized in order to minimize the impact on their general condition. In the article, the experience of lasting inter-hospital emergency patients transporting is analyzed on the base of Volyn Regional Center of Emergency Medical Care and Disaster Medicine.

KEYWORDS: emergency conditions, inter-hospital transport, intensive care.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Автомобілі швидкої медичної допомоги та їхнє устаткування. Технічні вимоги та методи випробування : ДСТУ 7032:2009. – [Чинний від 2009–05–29]. – К. :Держспоживстандарт України, 2009. – 64 c. – (Національний стандарт України).
  2. Annual Update in Intensive Care and Emergency Medicine 2011 / [Vincent JL, editor]. – Berlin: Springer-Verlag Berlin Heidelberg, 2011. – C. 741–753.

REFERENCES

  1. Ambulances and their equipment. Technical requirements and test methods. Nationwide Standard of, Pub. L. No. 7032:2009, 115 (May 29, 2009).
  2. Vincent JL, editor. Annual Update in Intensive Care and Emergency Medicine 2011. 1st ed. Berlin : Springer-Verlag Berlin Heidelberg;2011. p. 741–53.

Стаття надійшла в редакцію 11.12.2017 р.


logo on blue
ТОВ "Професійні видання Східна Європа" Екстрена медицина: від науки до практики
emergency.in.ua © 2012 - 2019. Всі права захищені
Яндекс.Метрика
vk
facebook

 

Joomla inotur