Ukrainian Armenian Azerbaijani Basque Belarusian Bulgarian Chinese (Simplified) Chinese (Traditional) Croatian Czech Danish Dutch English Estonian Filipino Finnish French Galician Georgian German Greek Haitian Creole Hebrew Hindi Hungarian Indonesian Irish Italian Japanese Latvian Lithuanian Macedonian Malay Maltese Norwegian Persian Polish Portuguese Romanian Russian Serbian Slovak Slovenian Spanish Swahili Swedish Thai Turkish Vietnamese Welsh Yiddish


УДК 614.2–058(477)

Печиборщ В. П., Йосипенко І. О.


Інформація про авторів:
Відділ наукового супроводу організації та управління медичною допомогою в надзвичайних ситуаціях, ДЗ «Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Міністерства охорони здоров’я України», м. Київ, Україна


Резюме. У статті висвітлено проблемні питання організації екстреної медичної допомоги військовослужбовцям підрозділів військ антитерористичної операції та цивільному населенню, яке проживає на лінії розмежування наших військ і так званої Луганської народної республіки. Проаналізовано процес надання екстреної медичної допомоги, починаючи від поля бою з евакуацією за призначенням до військово-медичних і цивільних закладів охорони здоров’я з метою своєчасного й повного надання ургентної спеціалізованої та високоспеціалізованої медичної допомоги. Визначено шляхи поліпшення організації надання екстреної медичної допомоги цивільному населенню, яке проживає на лінії розмежування військ, та надані конкретні пропозиції щодо організації екстреної (невідкладної) медичної допомоги, первинної медико-санітарної допомоги й спеціалізованої та високоспеціалізованої медичної допомоги населенню в зоні антитерористичної операції.

Ключові слова: медичне забезпечення, військовослужбовці АТО, цивільне населення.


ВСТУП

Унаслідок окупації частини території Луганської області в процесі організації медичного забезпечення військ і взаємодії з іншими, задіяними в цьому процесі, підрозділами медичної служби та системи охорони здоров’я, виникла ціла низка проблемних питань, які мають суттєвий вплив на результати діяльності як медичної служби військових формувань та цивільних органів охорони здоров’я, так і на організацію їх взаємодії, які переважно зводяться до організаційних заходів.


УДК 616.12–073.7:[654.172+044]

Шурма І. М., Забашта В. Ф.1, Данилова З. І.1


Інформація про авторів:
1КЗОЗ «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», м. Харків, Україна


Резюме. У статті наведено етапи розвитку телемедицини в м. Харків та Харківській області, сучасні принципи роботи консультативно-телеметричного центру Комунального закладу охорони здоров’я «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» із застосуванням сучасних інформаційних систем, згідно з протоколами надання екстреної медичної допомоги на дошпитальному етапі, які наближені до міжнародних стандартів та відповідають їм.

Ключові слова: дистанційна електрокардіографія, консультативно-телеметричне відділення, біометричні сигнали.


Пріоритетним напрямом інформатизації медицини невідкладних станів є біометричний моніторинг здоров’я населення – система оперативного спостереження за станом серцево-судинної системи людини за дистанційною ЕКГ. Це пов’язано з тим, що однією з основних причин смертності людей працездатного віку є серцево-судинні захворювання. Тому питання покращення якості надання кваліфікованої екстреної допомоги на дошпитальному етапі населенню в м. Харків та віддалених від обласного центру районів Харківської області розглядається швидкими темпами. Для цього на базі харківського «Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» у 2013 році було створено консультативно-телеметричне відділення.

Галузь телемедицини на початку 80-х років минулого сторіччя розвивалася повільно, була недостатньо фінансована й мала деякі обмеження. Зокрема передача біометричних даних хворого до пунктів прийому дистанційних електрокардіограм (ДЕКГ) була можлива тільки завдяки наявності дротяного зв’язку. За кордоном на той час уже була розвинута телемедична мережа стільникової транстелефонної електрокардіографії [6, 7].

Усе почало змінюватися у 2008 році, коли за безпосередньою участю директора Департаменту охорони здоров’я та соціальних питань м. Харкова Шурми І. М. заступник головного лікаря Харківської міської лікарні швидкої та невідкладної медичної допомоги Забашта В. Ф. розпочав відновлення та модернізацію швидкої допомоги за багатьма напрямами.

Розпочалося оновлення автопарку, були придбані нові реанімобілі іноземного виробництва марки Ford, Renault. Також оновлювали обладнання наявних реанімобілів швидкої допомоги.


УДК 614.2:614.88:006.074

 

Васкес Абанто Х. Е.1, Печиборщ В. П.2


Інформація про авторів:
1Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2, м. Київ, Україна
2ДЗ «Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф МОЗ України», м. Київ, Україна


Резюме. Протиріччя і перешкоди під час процесів стандартизації в медицині пов’язані з багатьма причинами, зокрема з наказовим підходом (замість консенсусного) урядовців щодо застосування міжнародних рекомендацій обраних ними організацій. У країнах Європи й Америки, звідки переважно поширюється сучасне керівництво (Guidelines), існує цілком передбачуваний розрив між цими рекомендаціями і реальною клінічною практикою. Тому з метою максимального їх наближення до практичної медичної діяльності на їх основі розробляються національні протоколи ведення пацієнтів за окремими патологіями і синдромами. Автоматичне впровадження універсальних «міжнародних протоколів і стандартів» у практичну діяльність системи охорони здоров’я неможливе й потребує адаптації їх до реалій будь-якої країни (не віддаляючись при цьому від рекомендаційного характеру). Догматичне ставлення до медичних стандартів може загрожувати штучним перетворенням медицини на «точну науку», для якої достатньо лише наслідувати протоколи і де лікарські роздуми й індивідуальні особливості пацієнта є тільки перешкодами. За часів чергових політичних змін і спроб реформування системи охорони здоров’я України лікарю-практику потрібно чітко усвідомити важливу роль медичних стандартів і протоколів у нерозривному зв’язку з його клінічним мисленням та інтуїцією, які ґрунтуються на досвіді і/або знаннях.

Ключові слова: стандартизація медицини, лікувати за протоколами, реформа й медичні стандарти, реформа екстреної та невідкладної медичної допомоги.


АКТУАЛЬНІСТЬ ПИТАННЯ

Реформа будь-якої галузі здатна породжувати «революційні» ідеї, які за умови їх адаптації до вимог сучасного суспільства, економічних, соціальних і політичних реалій та законодавства країни, мають право на існування. Одне з модних «гасел» останнього десятиліття в багатьох країнах пострадянського простору пов’язане зі стандартизацією медичної діяльності, яке у руках реформаторів на практиці часто виглядає так: «Ламати – не будувати!» [9, 16].


logo on blue
ТОВ "Професійні видання Східна Європа" Екстрена медицина: від науки до практики
emergency.in.ua © 2012 - 2018. Всі права захищені
Яндекс.Метрика
vk
facebook

 

Joomla inotur