УДК 614.8.013

Льовкін О. А.

Інформація про автора
Кафедра медицини катастроф, військової медицини, анестезіології та інтенсивної терапії, Запорізький державний медичний університет, м. Запоріжжя, Україна
Навчально-тренувальний відділ, КУ «Територіальне медичне об’єднання “Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф”» Запорізької обласної ради, м. Запоріжжя, Україна

Резюме. Актуальним залишається питання щодо підвищення рівня володіння практичними навичками під час надання екстреної медичної допомоги. Симуляційне навчання є найбільш прийнятним у цій ситуації.

Проведено аналіз ефективності симуляційного навчання в навчально-тренувальному класі. Ефективність навчання визначали за допомогою тестування, анкетування та залікового оцінювання практичних навичок на муляжах і манекенах. Як засвідчив аналіз навчання, студенти п’ятого та шостого курсів мають достатні теоретичні знання щодо алгоритму базової серцево-легеневої реанімації (82,2 ± 2,4 та 89,2 ± 3,8 % відповідно), основних медикаментів для розширеної серцево-легеневої реанімації (78,6 ± 2,4 та 85,7 ± 2,4 % відповідно), вміння якісно проводити компресійні стиснення грудної клітки (88,2 ± 1,2 та 89,4 ± 1,8 % відповідно). Однак студенти п’ятого курсу мали низький рівень володіння практичними навичками з відновлення прохідності дихальних шляхів (32,8 ± 2,2 %), роботи з автоматичним зовнішнім (18,5 ± 2,0 %) або професійним (16,3 ± 2,0 %) дефібриляторами, катетеризації периферійної вени або встановлення внутрішньокісткового доступу (17,3 ± 2,0 %). Симуляційне навчання дає змогу студентам опанувати означеними практичними навичками в достатньому обсязі.

Ключові слова: симуляційне навчання, екстрена медична допомога.

ВСТУП

Актуальним залишається питання щодо підвищення рівня володіння практичними навичками під час надання екстреної медичної допомоги (ЕМД) [1, 2, 3]. Симуляційне навчання (СН) є найбільш прийнятним у цій ситуації. Головні ознаки симуляційного навчання – можливість використання муляжів, манекенів для повноти та реалістичності моделювання об’єкта; відпрацювання конкретних практичних навичок за чітким алгоритмом дії із застосуванням сучасної апаратури та без завдання шкоди здоров’ю людини; відпрацювання командної роботи в імітованій конкретній ситуації [1, 3–5].

УДК 378.184:617–089

Сусак Я. М.¹, Сличко І. Й.², Мазуренко О. В.², Опальчук Х. Т.¹

Інформація про авторів:
¹Кафедра хірургії стоматологічного факультету, Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, м. Київ, Україна
²Кафедра медицини катастроф та військово-медичної підготовки, Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, м. Київ, Україна

Резюме. У статті розкрито особливості функціонування студентського наукового хірургічного гуртка. Визначені основні напрями підготовки студентів-медиків з акцентом на науково-дослідну роботу, навички з військової тактичної медицини, охарактеризована співпраця з іншими навчальними закладами.

Ключові слова: хірургічний гурток, тактична медицина, медичні навички.

ВСТУП

В умовах реформування охорони здоров’я України зусилля медиків, керівників усіх рівнів спрямовані на покращення якості надання медичної допомоги та підвищення її доступності. Формування творчого, компетентного спеціаліста з креативним мисленням, що базується на сукупності знань, умінь, навичок у своїй професійній діяльності, є одним із завдань вищої медичної школи. Сучасний рівень розвитку медичної науки та практики диктує підвищені вимоги до лікарів-випускників щодо ступеня засвоєння практичних навиків і маніпуляцій, здатності швидко орієнтуватися в складних клінічних ситуаціях. Саме оптимальна програма навчання має допомогти студенту [1, 3]. Оскільки традиційне навчання не завжди відповідає сучасним вимогам, існує об’єктивна необхідність використання додаткових методів, які ближче до реальної професійної діяльності та які допомагають сформувати професіональне творче мислення у студентів [2, 4].

Вагома роль у відпрацюванні клінічних і науково-дослідницьких навиків належить студентському науковому гуртку – громадській організації, що сприяє підвищенню якості освіти та професіональному становленню студентів, накопиченню досвіду, творчому росту, максимальному використанню потенціалу [5].

Залучення студентів до науково-дослідної роботи в студентському науковому гуртку (СНГ) є одним із чинників інтенсифікації та інтеграційного навчання, оскільки сприяє формуванню в них творчих здібностей, отриманню нової інформації, яка мотивує постійно оновлювати знання [3, 5, 6]. Науково-дослідна робота студентів-гуртківців полягає в пошуковій діяльності, що виражається насамперед у самостійному творчому дослідженні. Така діяльність спрямована на пояснення явищ і процесів, установлення їх зв’язків і відношень, теоретичне та експериментальне обґрунтування фактів, виявлення закономірностей за допомогою наукових методів пізнання. Внаслідок пошукової діяльності суб’єктивний характер «відкриттів» студентів може набувати певної об’єктивної значущості та новизни. Завдання науково-дослідної роботи студентів полягає в розвитку умінь пошукової, дослідницької діяльності, творчого розв’язання наукових завдань, а також у формуванні вмінь застосування методів наукових досліджень на практиці. Завдяки участі в науковій роботі студент розвиває навички роботи з різноманітними інформаційними джерелами [3, 5, 6].