Активність глутатіонпероксидазної системи в тканині печінки в моделі поєднаної травми органів черевної порожнини на фоні гіповолемічного шоку та реперфузії кінцівки

УДК 616–001/–009.–616.3
https://doi.org/10.30702/em:sp.2018.10.029s1

Кузьмінський І. В.

ДЗ «Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф МОЗ України», м. Київ, Україна

РЕЗЮМЕ

Мета дослідження. З’ясувати роль глутатіонової ланки ферментативної антиоксидантної системи в патогенезі закритої травми органів черевної порожнини, обтяженої гіповолемічним шоком та реперфузією кінцівок.

Матеріали та методи. Експеримент провели на 80 нелінійних щурах-самцях з масою 190– 220 г. Усіх тварин розділили на групи: контрольну і 3 дослідних (по 8 тварин у кожній групі).

У тварин першої дослідної групи (ГД-1) під тіопентало-натрієвим знеболюванням (40 мг/кг-1) проксимально на ліві лапки з метою формування ішемічних змін накладали кровоспинний джгут терміном на 120 хв. Як джгут застосовували еластичну смужку джгута SWAT-T (США) завширшки 10 мм. Джгут затягували відповідно до нанесеного на ньому індикатора ефективного тиску.

У другій дослідній групі (ГД-2) було змодельовано поєднану травму органів черевної порожнини (нанесення двох ударів в область черевної порожнини за допомогою спеціального пристрою) та крововтрату, яка досягалась шляхом виконання операційного доступу і пересікання стегнових судин в об’ємі від 20 до 22 % об’єму циркулюючої крові тварини протягом 1 хвилини (гостра крововтрата), після чого кровотечу зупиняли шляхом перев’язування судин.

У третій дослідній групі (ГД-3) моделювали поєднану травму органів черевної порожнини та ішемічно-реперфузійний синдром відповідно до методик, описаних вище.

У гомогенатах печінки визначали рівень глутатіонпероксидази та глутатіонредуктази. Неферментативну ланку антиоксидантного захисту оцінювали за вмістом SH-груп у тканині печінки та церулоплазміну в плазмі крові.

Вірогідність відмінностей між контрольною та дослідними групами оцінювали з використанням непараметричного критерію Манна – Уїтні.

Отриманий результат та їх обговорення. В експерименті визначено, що реперфузія кінцівки призводила до тривалого зменшенням рівня як глутатіонпероксидази, так і глутатіонредуктази. Також спостерігали закономірне зниження рівня SH-груп із незначним відновленням до кінця спостереження. Також виявлено зростання рівня церулоплазміну в сироватці крові. Наші дослідження довели, що реперфузія кінцівок може потенціювати розвитку системних змін у поєднанні з тяжкою травмою. Так, у піддослідних тварин із травмою органів черевної порожнини та гіповолемічним шоком реперфузія спричиняла значні та тривалі системні зміни: через 7 діб показник глутатіонредуктази на 62,8 % був менше від контрольних (р < 0,001), глутатіонпероксидази – на 70,7 % (р < 0,001), SH-груп – на 89,8 % (р < 0,001) з одночасним значним збільшенням показника церулоплазміну на 304,7 % більше від показників КГ (р < 0,001). Фактично були виявлені зміни, які свідчили про розвиток системної запальної відповіді. З практичної точки зору зазначені дослідження вказують на необхідність внесення корекції під час проведення лікування в постраждалих із тяжкою травмою та одночасною наявністю реперфузійного синдрому.

Ключові слова: реперфузія, експеримент, джгут, глутатіонпероксидазна система.